Photo storyboard "Sorry"

Пробач, я знов пишу вночi
Про нашi божевільні днi,
Про те, як краплi дощові
Зигзагом сонячним по шклi
Стікали…а ми сиділи і мовчали.

Пробач, шкода, що я - не ти ...
Мої; думки занадто не яснi,
Та й серце б’ється навпаки,
А все навколишнє щезає
Неначе в сні,
Коли ти поруч. Що ж, буває…

Я другий день тебе не бачив,
А скучив сильно так, неначе
В розлуці ми провели рік.
І як мені з цим жити дальше?
Чи то зі мною вже назавжди,
Чи сплине, як розталий сніг?

Я пів години вже пишу
Про що?... Кому?...
Я свій секрет не зраджу.
Поживемо – побачим, як то кажуть.
В моєму зошиті картатім,
В посвяті, зверху, як завжди,
Як полонені на чужім параді,
В лапках шикуються крапки.

© Мартьянов Сергей